Світовий агробізнес після злиття Bunge + Viterra: коли зерно стає геополітикою

$34 мільярди. Саме стільки коштує новий гігант, який щойно переформатував глобальний ринок зерна. Але ця історія — не лише про гроші. Це — про контроль над харчовими ланцюгами, конкуренцію й українське місце у новому світовому порядку.

У червні 2024 року американська аграрна корпорація Bunge Ltd. завершила злиття з канадською Viterra, яку раніше контролював ресурсний гігант Glencore. Вартість угоди — $34 млрд ($8 млрд готівкою + 65 млн акцій Bunge). Після її завершення:

- нова компанія стала третім у світі за масштабами агротехнологічним холдингом;

- щорічний обсяг обробки зерна та олійних перевищить 140 млн тонн;

- портфоліо включає розгалужену мережу елеваторів, переробних заводів і логістичних потужностей у понад 70 країнах.

За даними Bloomberg, об’єднана структура тепер має понад 550 логістичних об’єктів, включно з портами, терміналами, млинами, заводами з переробки олійних і кормових культур.

Раніше на глобальному ринку зерна домінували чотири гіганти — так звані ABCD:

- ADM,

- Bunge,

- Cargill,

- Louis Dreyfus.

Злиття Bunge + Viterra порушує цю рівновагу й підсилює тріаду: Bunge – Cargill – ADM, які разом обробляють понад 70% світового обсягу зернових поставок.

Внаслідок цього:

- конкуренція зменшується, ціни можуть ставати більш волатильними;

- дрібні трейдери та виробники отримують менше простору для маневру;

- країни, що розвиваються, опиняються у ще більшій залежності від рішень цих мегакорпорацій.

Bunge володіє потужним заводом із переробки сої у Миколаєві, а також частково контролює портові термінали. Viterra має елеватори в Черкаській, Полтавській, Миколаївській областях, а також активно працює на ринку трейдингу зерна.

І хоча операційний контроль знаходиться за межами України, наші виробники стають частиною ще потужнішої експортної машини.

Позитиви:

- потенціал інвестицій у логістику й зберігання;

- стабільний канал експорту за умови воєнної турбулентності;

- можлива підтримка в технологіях та сертифікації.

Ризики:

- залежність від одного покупця;

- тиск на ціноутворення;

- ускладнення виходу на прямий експорт для середніх господарств.

— каже один із українських агроаналітиків.